Старший футарк, давньоісландські руни та інші рунічні системи

«Руни» — це не одна система

У магазинах, книжках та інтернеті слово «руни» вживається так, ніби йдеться про єдиний набір. Насправді рунічне письмо розвивалося майже тисячу років у різних землях і змінювалося. Є також системи, створені значно пізніше, які лише використовують слово «руна». Щоб не заплутатися, корисно знати основних «героїв».

Старший футарк (24 руни, близько II–VIII ст.)

Найдавніша система, з якої виросли всі інші. Складається з 24 знаків, поділених на три етти по вісім (про це — окрема стаття). Саме нею користуються у сучасному ворожінні та практиці, і саме її ми описуємо у статтях про перший, другий та третій етти. Назви її рун відновлено науково, бо в написах тієї доби їх не збереглося.

Молодший футарк (16 рун, з VIII століття): «вікінгові» руни

Близько 800 року у Скандинавії відбувається скорочення: замість 24 знаків залишається 16. Мова змінювалася швидше, ніж письмо, і одним знаком доводилося передавати кілька звуків. Тому різні слова на камені можуть виглядати однаково, а розуміти їх треба за контекстом.

З Старшого футарка зникли, зокрема, Гебо, Вуньйо, Ейваз, Перт, Альгіз у колишній ролі, Інгуз, Дагаз і Одал — вісім знаків. Руни Молодшого футарка набули двох основних типів:

• «Довгі гілки» (датські руни) — повні форми, що вживалися, наприклад, на каменях Єллінга.
• «Короткі гілки» (шведсько-норвезькі руни) — спрощені, схожі на скоропис, буденний «побутовий» шрифт.

Є й дивовижне продовження: так звані далекарлійські руни у шведському краї Ельвдален використовувалися, змішуючись із латинкою, аж до XX століття. Тобто руни в побуті прожили більше тисячі років.

Давньоісландські руни та рунічні поеми

В Ісландії користувалися Молодшим футарком, і саме ісландський варіант залишив нам одне з головних джерел — Ісландську рунічну поему (шістнадцять строф, по одній на руну). Є також Норвезька поема (теж шістнадцять) і Давньоанглійська поема (двадцять дев’ять строф). Це три головні тексти, що пояснюють, як люди розуміли назви рун у середньовіччі. Завдяки їм ми можемо реконструювати значення знаків Старшого футарка.

Підкреслимо ще одну деталь: давньоісландські джерела розповідають і про магічне застосування. З рунами пов’язані «руни перемоги» і «руни пива» зі «Промови Сігрдріви», тобто тут ми вже маємо справу з пізніми літературними описами, а не з написами.

Англосаксонський футорк і нортумбрійські руни

На Британських островах (приблизно з V століття) руни розвинулися у власну гілку — футорк (назва за першими шістьма знаками, де «th» читається як þ). Він спершу мав 28 рун, потім ріс до 33. Англосаксам довелося додавати нові знаки, бо давньоанглійська мова мала звуки, яких не було в давньогерманській: наприклад Ac («дуб»), Æsc («ясен»), Yr («лук»), Ear («земля, могила»), Ior.

Нортумбрійські руни — найпізніша і найбільша версія, поширена в північній Англії. Пам’ятки:

• Скринька Френкса (близько 700 року) — китовий бивень із різьбленням, де руни поєднані з латинкою.
• Хрест у Рутвеллі (VIII століття) — на ньому вирізано уривки поеми «Сон про Хрест».
• Скрамасакс із Темзи (IX століття) — ніж із повним футорком.

До цієї ж традиції належить Давньоанглійська рунічна поема. Її єдиний рукопис згорів у пожежі бібліотеки Коттона 1731 року, але текст зберігся, бо його надрукував Джордж Гікс 1705 року. Це чудовий приклад того, як мало іноді відокремлює нас від втрати цілої пам’ятки.

У практиці англосаксонські руни застосовують рідше, ніж Старший футарк, але деякі автори обирають саме їх — наприклад, через ширший набір знаків та вплив поеми.

Руни Гвідо фон Ліста: «арманські» руни

Австрійський письменник і окультист Гвідо фон Ліст 1902 року, перебуваючи в стані тимчасової сліпоти після операції на катаракту, заявив, що отримав видіння 18 рун — «Арманського футарка». Він зв’язав їх з вісімнадцятьма піснями Одіна із «Промови Високого». Свою систему він виклав у книзі «Таємниця рун» (1908).

Принципово важливо знати: ці руни не мають історичного прототипу. Їхній порядок, форми, назви й значення — авторська конструкція початку XX століття, натхненна німецьким націоналізмом і теософією. Деякі форми запозичені зі справжніх рун, інші — вигадані. Ці знаки пізніше використовували в нацистській Німеччині (наприклад, подвійну «зіґ»-руну СС), і з цієї причини з ними пов’язана непроста репутація. Ми вважаємо, що слід розрізняти: система Ліста — сучасна езотерична традиція зі своїм автором, а не «справжні давні руни». Якщо ви її обираєте, робіть це усвідомлено і не змішуйте з Старшим футарком.

«Гіллясті» та інші шифрові руни

У пізньому середньовіччі, особливо у Скандинавії та Ісландії, виникли шифрові руни, зокрема так звані «гіллясті» (за кількістю «гілок»), або «руни-вітки». Принцип: вертикальний «хребет» і невеликі штрихи ліворуч і праворуч. Одне число позначає, до якого етта належить руна, інше — її місце в етті. Тож кожну руну можна «закодувати» двома числами. Найвідоміше місце, де їх використано, — курган Мейсхау на Оркнейських островах (близько 1150 року), де вікінги залишили безліч написів, зокрема й зашифрованих. Це схоже на розваги освічених людей: шифр для гри й для таємниць.

Існували й інші шифри: «безхребетні» руни з області Гельсінгланд у Швеції (їх також називають «Гельсінгськими»), де вертикальну лінію прибрано, а решту лишено.

Порівняльна таблиця

• Старший футарк — 24 знаки, II–VIII ст., Скандинавія й Центральна Європа; основа сучасного ворожіння.
• Молодший футарк — 16 знаків, VIII–XI ст. і далі, Скандинавія; «вікінгові» руни, побутове письмо.
• Англосаксонський футорк / нортумбрійські руни — 28–33 знаки, V–XI ст., Британія.
• Арманські руни Ліста — 18 знаків, 1902 р., авторська система, не історична.
• Шифрові («гіллясті») — не окрема абетка, а спосіб зашифрувати руни Молодшого футарка.

Яку систему обрати для практики

Для більшості початківців найкращий вибір — Старший футарк: він найстаріший, має найбільше літератури, у ньому є всі три етти й чітка структура з 24 знаків. Якщо вас цікавить вікінгова доба, пізніше можна познайомитися з Молодшим футарком. Англосаксонські руни підуть тим, хто любить давньоанглійську поезію. Арманські руни — окремий, авторський шлях.

Головна порада: не змішуйте системи в одному розкладі. Руни різного походження мають різні значення, і ви ризикуєте заплутатися.